Я радію, що мала можливість відвідати мистецький захід: отримала душевну насолоду від спілкування з людьми, яким потрібне ліричне слово, та наповнила своє серце вірою, надією , любов'ю.
Ніна Іллівна читала поезії про красу та любов до рідного краю, роль матері та батька в житті кожної людини, пристрасть у стосунках між чоловіком та жінкою в осінню пору їхнього життя. Особливо щемними були твори про війну на Сході та наших захисників.
Вишивала мати
хрестиком сорочку
Тихо клала мати хрестики нитками:
Ниточка барвиста — стежечка ясна.
Синові сорочку ласкою-руками…
Думалось весілля —
а прийшла війна.
Чом же та сорочка
кольорами гасне,
А на грудях сина
свічечка сумна?
Заступили хмари в
небі сонце ясне,
Потемніло небо, хоч
навкруг весна?
Ой не бачить мати ні сонця, ні цвіту.
День і ніч туманом сум важкий накрив.
«Ти з якого краю, ти з якого світу,
В рідний дім , синочку, птахом прилетів?»
На руках тримали, несли, як святого,
А душа летіла через небеса.
Притулилась крильми до свого порога,
З свічечки воскової капала сльоза.
І востаннє впала на груди синочку,
Зойк злетів у
небо: «Боже, поможи!»
Думала на щастя вишила сорочку —
На сорочці білій хрест святий лежить.
Чом же та сорочка
кольорами гасне,
А на грудях сина
свічечка сумна?
Заступили хмари в
небі сонце ясне,
Потемніло небо, хоч
навкруг весна?
Зустріч пройшла в теплій, душевній атмосфері і не залишила байдужим жодного з присутніх.